Апеляційний суд відмовив рівнянці у задоволенні позову про виділ частки з майна, що є у спільній частковій власності.

Мова йде про земельну ділянку, на якій розташований триквартирний житловий будинок.

Позивачка, всупереч нормам чинного законодавства, просила суд визнати частку спірної земельної ділянки як об’єкт самостійної власності та встановити факт переходу права користування земельною ділянкою.

Чи існують шляхи виділення частки у цій земельній ділянці — читайте в матеріалі.

Рівненський апеляційний суд переглянув апеляційну скаргу, подану позивачкою на рішення місцевого суду, яким їй відмовлено у задоволенні позову про виділ  частки з майна, що є у спільній частковій власності як об’єкт самостійної власності та встановлення факту переходу права користування земельною ділянкою. Просила оскаржуване рішення скасувати й ухвалити нове — про задоволення позову в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції відмовив позивачці у задоволенні апеляційних вимог, вважаючи оскаржуване рішення місцевого суду законним та обґрунтованим.

Із матеріалів справи відомо, що позивачка проживає у багатоквартирному будинку та веде боротьбу за право встановити паркан на прибудинковій території з сусідами, Рівненською міською радою, Управлінням містобудування та архітектури й Управлінням земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради (відповідачами у справі) з 2012 року.

Існує низка судових рішень, які набрали законної сили, згідно з якими право приватної власності  позивачки на спірну земельну ділянку скасоване, земельна ділянка, на якій розташований триквартирний будинок, інженерні мережі життєзабезпечення, приміщення загального користування житлового будинку фактично перебувають у спільній сумісній власності всіх мешканців будинку.

Відповідно до частин 2, 3 статті 42, пункту г частини 2, частини 3 статті 89, частини 4 статті 120, частин 1, 2 статті 198 Земельного кодексу України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласників багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюється за договором або законом.

У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду кількома особами, право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності на житло будинку, будівлі або споруди.

З огляду на такі обставини та в силу положень ст. 382 Цивільного кодексу України, вимога щодо виділення частини земельної ділянки в об’єкт самостійної власності позивачки суперечать нормам чинного законодавства, а відтак не може бути задоволена.

Відхиляючи апеляційну скаргу, апеляційний суд також врахував, що позивачка безперешкодно користується прибудинковою територією житлового будинку, в якому знаходиться її квартира, тобто її права на спільну сумісну власність не порушені.

Оцінивши встановлені обставини справи в сукупності з нормами закону, що їх регулюють, врахувавши судові рішення, які набрали законної сили, і предметом розгляду яких були спірні правовідносини між сторонами, колегія суддів прийшла до переконання про відсутність належних та достовірних доказів винних дій відповідачів у перешкоджанні позивачці щодо вільного володіння її власністю та користування прибудинковою земельною ділянкою з визначеними розмірами, оскільки факт користування позивачкою всією земельною ділянкою житлового будинку встановлено рішенням суду, а виділення частки у цій земельні ділянці відноситься до виключної компетенції міських рад.

Постанова Рівненського апеляційного суду від 3 грудня 2024 року у справі № 569/10289/22 (провадження № 22-ц/4815/1056/24).